ПОРАДИ КЛАСНИМ КЕРІВНИКАМ
щодо роботи з учнями, щоб запобігти суїциду
Щоб запобігти нещасним випадкам дотримуйтеся таких правил:
1. Налагодьте турботливі стосунки.
Дитина потребує доброзичливої підтримки, яку потрібно висловлювати
не лише словами, але й невербально.
2. Будьте уважним слухачем.
Ви можете надати безцінну допомогу, вислухавши розповідь про почуття дитини - що б то не було - печаль, провина, страх чи гнів. Інколи, якщо ви просто мовчки посидьте з нею, це буде доказом вашої зацікавленості й турботи.
3. Не сперечайтеся.
Ні в якому разі не виявляйте агресії, якщо ви присутні під час розмови і спробуйте не висловлювати обурення тим, що почули.
4. Запитуйте.
Якщо дитина думає про самогубство і, нарешті, знаходить когось, кому небайдуже її хвилювання і хто погоджується обговорити цю заборонену тему, то вона часто почуває полегшення, отримує можливість зрозуміти свої почуття. Не пропонуйте невиправданих утіх.
Діти з презирством ставляться до зауважень на зразок: "Нічого, нічого, у інших такі ж проблеми, як у тебе". Ці фрази лише принижують їх почуття і примушують відчувати себе ще більш непотрібними.
5. Пропонуйте конструктивні підходи
Учню потрібно допомогти ідентифікувати проблему і якомога точніше визначити, що її поглиблює, а також переконати в тому, що він може говорити про почуття без сорому, навіть про такі негативні емоції, як ненависть чи помста.
6. Вселяйте надію.
Дуже важливо, якщо ви підкреслите людські можливості й силу, а також те, що кризові стани, звичайно минають, а самогубство безповоротне.
7. Важливість турботи і підтримки.
Заохочуйте дитину, формуйте мотивацію, ставте досяжні цілі, хваліть її за досягнення, надавайте емоційну підтримку.
8. Зверніться за допомогою до спеціалістів, якщо дитина висловлює бажання померти.
Види допомоги, які ефективні у випадку вининкнення ознак суїцидальної поведінки у здобувачів освіти:
- підбирайте «ключі» до розгадки особистості дитини та її проблем;
- приймайте дитину/підлітка як особистість;
- налагодьте турботливі стосунки; не сперечайтеся;
- запитуйте;
- пропонуйте конструктивні підходи; вселяйте надію;
- оцініть міру ризику самогубства;
- не залишайте людину одну у випадку високого суїцидального ризику;
- зверніться по допомогу до працівників психологічної служби;
- важливо якомога довше зберігати турботу і підтримку здобувача освіти;
- використовуйте засоби піднесення цінності особистості дитини, її життя.
Особливості педагогічного карантину —
як подолати стрес
Так сталося, що для одних карантин став незапланованою відпусткою, а для інших, навпаки, потрійним навантаженням. І якщо на передньому краї боротьби за майбутнє опинилися медики, на другому — вогнеборці, то третій фронт, значно менш помітний оку, тримають учителі.
Учителі — третя передова
Учителі опинилися в ситуації, коли їм по суті доводиться опановувати нову спеціальність. Причому в авральному режимі, не збавляючи швидкості й не втрачаючи якості. Насправді це важка і вкрай стресова ситуація, тим паче в умовах, у яких це відбувається. Адже за поєднання цілої низки обставин маємо множинний стрес і множинну кризу.
Тривожність, що нині панує в Україні та у світі, наявність загрози — це безумовний стрес. Другим стресом є карантин з його суворими обмеженнями зовні та необхідністю переглядати умови співіснування з близькими у власному помешканні.
З одного боку, до наших домівок увірвалося те, що раніше існувало переважно поза ними: робота, навчання, керівництво, безліч інших контактів.
З іншого, існує відчутний дефіцит соціальних контактів і підтримки, яку можна було б отримати від живого спілкування. Це також стрес.
Професіонали цього фаху зараз потребують значної підтримки.
Підтримайте себе — психологічні рекомендації
Дистанційна робота — це нелегко
Доволі стресовим є процес організації роботи з дому, особливо в невеликому просторі, за наявності дітей, якщо треба ділити продуктивний час і простір. Додамо ще сюди необхідність опановувати нову технологію, необхідність адаптувати до неї матеріали, зрозумілу невпевненість у власній обізнаності, вимоги керівництва, незадоволення з боку батьків і при цьому необхідність зберігати драйв і позитив — і ми отримаємо досить типову ситуацію, у якій опинилися сьогодні вчителі.
Найголовніше — здоров'я. Нинішня ситуація — це не час для нових досягнень та завищення планок. Основне завдання нині — максимальне збереження фізичного та психічного здоров'я, стабільного стану та ресурсу.
Наше становище — це марафон із туманними перспективами, який неможливо подолати разовим напруженням сил. Тому важливо розставити пріоритети, дещо знизити планку вимог до себе й оточення.
Дозвольте собі бути неідеальними. Дистанційне навчання — це не просто навичка користуватися певною апаратурою (що також буває непросто).
- Це новий формат спілкування з аудиторією, який дуже відрізняється від звичного.
- Це нові способи подання матеріалу та утримання уваги слухачів, інші шляхи мотивування, маємо нові можливості щодо контролювання процесу та отримання зворотного зв'язку.
- Та для багатьох це доволі виснажлива робота — саме через відсутність живого контакту.
Комусь така форма роботи припаде до душі, а хтось зробить висновок про те, що це не для нього/неї. І це нормально — адже всі ми різні.
Нинішній формат навчання не обирали ані вчителі, ані учні. Для всіх це незвично і складно. Тому основне завдання для всіх — адаптуватися, а це потребує зусиль і часу.
Окресліть кордони. Віртуальний зв'язок підступний тим, що він постійний. Ми не можемо переключитися, як це робимо це, коли йдемо з роботи додому. Цілодобова доступність через чати, соцмережі, повідомлення тощо — це важко, це спричинює відчуття постійного напруження і повсякчасного вторгнення.
Варто уникати такої доступності, якщо є така можливість: вимкнути звукові сигнали повідомлень та обмежити час ділового спілкування.
Допоможіть собі!
Залучіться підтримкою батьків. Конструктивний діалог з батьками допоможе якнайкраще підлаштувати дистанційне навчання під можливості родин. У нинішній ситуації ми всі в одному човні, у кожної сім'ї свої проблеми. Добре, якщо у вашому класному колективі вже є звичка відверто й толерантно говорити про проблемні моменти.
Спільний чат або конференція в Zoom, де ви зможете обговорити всі питання без взаємної агресії та незадоволення, полегшить процес і сприятиме взаєморозумінню.
Значно краще, коли вчителі та батьки не є конкурентами або перекидачами "гарячої картоплі", а є партнерами, які з розумінням ставляться до проблем одне одного. Ви можете розповісти, які маєте труднощі у викладанні, а у відповідь почути, що заважає вашим учням працювати. Так ви підлаштуєте свої вимоги, а батьки дізнаються, чого ви очікуєте від дітей.
Попіклуйтеся про себе. Не забувайте про свої власні емоційні потреби. Можливо, це бажання усамітнитися, розслабитися, поспілкуватися. Варто намагатися задовольняти ці потреби — хоча б трохи.
Залиште до кращих часів висування до себе суворих вимог і покарання себе за помилки. Розглядайте все, що відбувається зараз, як корисний досвід і сходинки власного розвитку. Знаходьте час на турботу про себе й тіште себе приємними дрібничками.
Робота з учнями девіантної поведінки
Робота з учнями девіанної поведінки – це система підготовчих, попереджувальних та профілактичних дій педагога з метою запобігання формуванню негативних звичок, рис характеру, проявів соціальної поведінки підлітків та організації належного догляду за їх діяльністю.
Одним із завдань у роботі з учнями девіантної поведінки передусім належить формування високоморальної свідомості учнів, вироблення у них навичок і звичок високоморальної поведінки.
Робота з учнями девіантної поведінки визначається як система знань, спрямованих на вироблення громадської і соціальної відповідальності, імунітету до негативних впливів соціального оточення
Кожен підліток – особистість зі своїми індивідуальними особливостями, а підліток девіантної поведінки важкий по-своєму, і кожному з них потрібно приділяти особливу увагу. Білинський писав: „Каждый человек есть индивид, и как хорошим, так и худым может сделаться только по своему индивидуально”.
Індивідуальний підхід до підлітка у тому і складається, щоб застосувати до нього індивідуальні особливості, прийоми й методи, які допомагають боротися з недоліками у характері й поведінці.
Класні керівники знаходять у кожному позитивні риси, на які спираються у процесі індивідуальної роботи:
1. Авторитет (батька, матері, бабусі, дідуся, брата тощо).
2. Дбайливе ставлення до тварин.
3. Коло зацікавленостей (читання, гра, техніка, спорт).
4. Думка товаришів.
Класний керівник, працюючи з такою категорією учнів, проектує й реалізує тактику педагогічної підтримки учневі, виходячи з характеру проблеми, з обставин, які її створили, із ставлення учнів та людей, які її оточують. Вміле користування педагогічними тактиками підтримки є гнучким і мобільним у наданні допомоги учневі у конкретній ситуації. Кожна з тактик потребує від класного керівника вміння займати певні позиції та здійснювати певні дії.
Метою педагогічної підтримки є усунення перешкод, що заважають успішному самостійному рухові дитини у світі.
Зміст діяльності класного керівника складається з допомоги дитині оволодіти засобом встановлення і розв’язання проблеми.
Проблемні учні – це випробування, що випали на долю класного керівника, майстра виробничого навчання у навчальному закладі.
Існують різні типи класифікації учнів із нестандартною поведінкою:
- важковиховувані учні;
- педагогічно занедбані;
- підлітки – правопорушники;
- неповнолітні злочинці.
Причиною відхилень у поведінці учнів є такі фактори:
- втрата інтересу до школи;
- надзвичайно ускладнена життєва ситуація;
- несприятливе мікросоціальне середовище;
- психологія або інші патології мозку;
- труднощі адаптації до шкільного життя (епізодичні прояви важко вихованості, складні особливості, особливості неповнолітніх).
Становлення класного керівника до майбутнього випробування багато у чому залежать від того, чи бачить він у ньому свою проблему, чи бачить перед собою учня, який має проблему чи труднощі, і він концентрує свою увагу на ньому і бажанні допомогти у розв’язанні тих проблем, в яких опинився учень.
Значущих результатів у правовій освіті та вихованні підлітків можна досягти за умови оптимального поєднання навчальної та позаурочної діяльності учнів.
Упровадження нових форм і методів виховання учнів дає змогу підвищити рівень вихованості учнів, професійну майстерність, формувати громадську свідомість, розвивати індивідуальні здібності і таланти молоді, забезпечити умови самореалізації, виховувати висококваліфікованого робітника, конкурентоспроможного на ринку праці.
Рекомендації практичного психолога про поведінку під час карантину
1. Критичне мислення. Усвідомити, що є речі, на які я не можу впливати, не можу змінити. Зрозуміти, що лежить в «полі мого впливу» (зупинити коронавірус я не можу, але можу дотримуватись гігієни та самоізолюватись). Для того, щоб не ставати рознощиком емоційного зараження – не репостити і не поширювати в родині неперевірену інформацію. Утримуватися від непродуманих коментарів, фото і відео, які можуть згубно впливати на людей з менш критичним мисленням.
2.Інформаційна гігієна. Постійне занурення у стрічку новин лише підвищить тривогу. Обрати два – три джерела інформації, яким довіряєте, і обов’язково аналізувати отримані дані. Тримати баланс між емоційністю та раціональністю. Не проводити в інформаційному потоці більше 1 години на день. Краще не робити це зранку, перед сном і на голодний шлунок.
3. Створення щоденного ритуалу (для когось – кава в певний час / заняття з йоги / онлайн відвідування музею чи опери).
4. Позитивні емоції. Підходить все, що покращує настрій. За допомогою мобільних гаджетів, соціальних мереж зранку ділитися один з одним життєстверджуючими відео: фрагментами класичної музики, відео тварин, тощо. Тільки це не повинно перетворитися в «масовий забіг»: наприклад, тільки з 9 до 10 ранку «створюємо настрій».
5. Перенаправити тривогу. Зайнятись корисним або тим, що приносить задоволення. Читання, медитація, малювання, спорт, handmade. Навчатися новому (курси онлайн). Розписати і заповнити весь свій час таким чином, щоб все мало сенс, оскільки байдикування є живильним середовищем для виникнення панічних фантазій.
6. Спілкуватися з близькими, родичами, знайомими які знаходяться на відстані (дистанційна підтримка в месенджерах і відеозв’язок).
7. Оптимізувати закритий простір. Ситуації «закритого простору», коли вся сім’я перебуває вдома більше часу, ніж раніше (на вихідних) є дещо незвичною. Відповідно виникає необхідність по новому вибудовувати і стосунки, і спілкування, і побут тощо:
- вміти говорити (необхідно висловлювати побоювання, які виникають: проблеми з бізнесом, проблеми зі здоров’ям, скорочення все що турбує. Не треба боятись почуттів. Адже, боятися, відчувати безсилля – це нормально. «Відключити почуття» означає перестати бути в контакті з собою. А це значить, що колись почуття «вибухнуть» і їхня сила буде деструктивною. «Дозвіл» на негативні емоції знижує напругу;
- побут (перерозподілити «соціальні» ролі у побуті, у всіх членів родини мають бути певні обов’язки по дому);
- робочий графік, який структурує день (розуміти, що протягом дня у нас має бути час на роботу, побут, відпочинок, спілкування і навчання з дітьми, фізичні вправи тощо).
8. Саморегуляція. Керувати власним психоемоційним станом, наприклад за допомогою таких прийомів:
- «Природні» прийоми (гумор, думки про щось хороше і приємне (наприклад, що зробимо, коли карантин завершиться), різні рухи типу потягування, розслаблення м’язів, перегляд фотографій);
- Самонакази – короткі розпорядження, які людини дає сама собі, застосовуються, коли треба себе поводити відповідним чином, але є певні труднощі з організацією власної поведінки (наприклад: «Заспокойся!» або «Не піддавайся на провокацію!» тощо).
- Вправи для м’язової релаксації, різноманітні дихальні вправи тощо. Наприклад, так зване «дихання по квадрату»: на 1,2,3,4 вдихаємо повітря, на 1,2,3,4 затримуємо дихання, на 1,2,3,4 видихаємо і знову на 1,2,3,4 затримуємо дихання. Якщо виконувати цю вправу кілька хвилин – хвилювання знижується.
9. Сон. Повноцінний відпочинок вночі. Відкладати гаджети за 1 годину перед сном.