Якими діти

народжуються – ні від кого

не залежить, але в наших

силах зробити їх х

орошими через правильне виховання.

Плутарх Сучасна

      сім’я несе найбільшу відповідальність за виховання дитини.

Саме вона має виконувати головне завдання – забезпечувати матеріальні та педагогічні умови для духовного, морального, інтелектуального й фізичного розвитку юного покоління.

Конституційним обов’язком батьків є утримання своїх дітей до повноліття.

Законом України «Про освіту» на батьків покладена відповідальність за фізичне здоров’я та психічний стан дітей ,створення належних умов для розвитку їхніх природних здібностей.

Від сім’ї починається шлях дитини до пізнання світу, свого становлення як особистості, шлях до шкільного навчання.

Даний посібник допоможе батькам знайти відповіді на запитання, які виникають при вихованні гіперактивних та замкнутих дітей, агресивних та тривожних,обдарованих та конфліктних. Допоможе розібратися в питаннях адаптації та готовності дітей до школи. Батьки ознайомляться з проблемами насильства в сім’ї та проблемами превентивного виховання неповнолітніх.

Також отримають рекомендації щодо профілактики даних негативних проявів.

Таким чином матеріали посібника стануть у пригоді батькам, класним керівникам, класоводам, працівникам соціально-психологічної служби – всім , хто бажає краще розібратися в психологічних особливостях дитини та надавати їй дієву допомогу.

Адже життєвою дорогою дитину ведуть два розуми, два досвіди: сім’я та навчальний заклад.

Якщо:

• Дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти;

• Дитину висміюють, вона стає замкнутою;

• Дитину хвалять, вона вчиться бути шляхетною;

• Дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе;

• Дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини;

• Дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших;

• Дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою;

• Дитина росте в безпеці, вона вчиться вірити в людей;

• Дитина росте у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною;

• Дитина росте в розумінні і дружелюбності, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

Кілька коротких правил

1.Показуйте дитині , що її люблять такою, якою вона є , а не за якісь досягнення.

2.Не можна ніколи (навіть у пориві гніву )говорити дитині ,що вона гірша за інших.

3.Треба чесно й терпляче відповідати на будь-які її запитання .

4.Намагайтесь щодня знаходити час ,щоб побути наодинці зі своєю дитиною.

5.Учіть дитину вільно спілкуватися не тільки зі своїми однолітками ,але й із дорослими.

6.Не соромтесь підкреслювати,що ви пишаєтеся своїм малюком .

7.Будьте чесні в оцінках своїх почуттів до дитини .

8.Завжди говоріть дитині правду ,навіть коли вам це невигідно.

9.Оцінюйте тільки вчинки,а не її саму.

10.Не домагайтеся успіху силою . Примус – найгірший варіант морального виховання . Примус у сім’ї порушує особистість дитини .

11.Визнайте право дитини на помилку .

12.Думайте про дитячий «банк» щасливих спогадів .

13.Дитина ставиться до себе так , як ставляться до неї дорослі .

14.І взагалі ,хоч інколи ставте себе на місце своєї дитини ,і тоді ви краще зрозумієте ,як її виховувати . Рекомендації батькам гіперактивних дітей

• У своїх відносинах із дитиною дотримуйтеся «позитивної моделі». Хваліть її в кожному випадку ,коли вона цього заслужила ,підкреслюйте успіхи . Це допоможе зміцнити в дитини впевненість у власних силах .

• Уникайте повторень слів «ні» і «не можна» .

• Говоріть стримано ,спокійно і м’яко .

• Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу ,щоб вона могла його завершити.

• Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.

• Заохочуйте дитину до всіх видів діяльності ,що вимагають концентрації уваги.

• Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня . Час прийму їжі ,виконання домашніх завдань і сну повинний відповідати цьому розпорядкові .

• Уникайте по можливості скупчень людей. Перебування у великих магазинах ,на ринках ,у ресторанах тощо чинить на дитину надмірно стимулюючий вплив .

• Під час ігор обмежуйте дитину тільки одним партнером . Уникайте неспокійних , гучних приятелів . Оберігайте дитину від стомлення ,оскільки воно призводить до зниження самоконтролю і наростання , гіперактивності . Давайте дитині можливість витрачати надлишкову енергію . Корисна щоденна фізична активність на свіжому повітрі :тривалі прогулянки ,біг ,спортивні заняття. Рекомендації батькам по корекції тривожності дітей У роботі з дітьми з тривожністю необхідно

• Постійно підбадьорювати ,заохочувати демонструвати впевненість у їхньому успіху, у їхніх можливостях; • Виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності,уміння правильно оцінити їх ,опосередковано ставитися до власних успіхів ,невдач ,не боятися помилок ,використовувати їх для розвитку діяльності ; • Формувати правильне ставлення до результатів діяльності інших дітей; • Розвивати орієнтацію на спосіб діяльності ;

• Розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й однолітками , розвивати адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей;

• Щоб перебороти скутість ,потрібно допомагати дитині розслаблюватися ,знімати напругу за допомогою рухливих ігор ,музики ,спортивних вправ ;допоможе інсценізація етюдів на пряв сміливості,рішучості ,що потребує від дитини психоемоційного ототожнення себе з персонажем;ігри,що виражають тривожність занепокоєння учасників ,дають змогу емоційно відкинути пригніченість і страх , оцінити їх як характеристики ігрових персонажів ,а не даної дитини,і на основі психологічного «розототожнення» з носі є гнітючих переживань позбутися власних страхів.

•Не сваріть дитину за те,що вона посміла гніватися на вас. Навпаки,поставтеся до неї,до її обурення з розумінням і повагою :допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до вас.

• Тільки тоді,коли емоції згаснуть,розкажіть дитині про те,як ви переживали,коли вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом із нею владу форму висловлювання претензій .

• Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі виховуємо своє роздратування,терпимо його доти,доки воно не вибухне,як вулкан,яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так,щоб не принизити дитину,не звинуватити,а просто виявити своє незадоволення. Кілька порад батькам із формування в дітей адекватної самооцінки

• Не оберігайте дитину від повсякденних справ,не прагніть вирішувати за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого.

• Не перехвалюйте дитини, але ї не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує.

• Заохочуйте в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх починань, але також покажіть, що інші можуть бути краще її.

• Не забувайте заохочувати інших у присутності дитини. підкресліть достоїнства іншого і покажіть, що ваша дитина також може досягти цього.

• Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте у голос свої можливості й результати справи.

• Не порівнюйте дитини з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тією, якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра). Особливості стилю поведінки із сором’язливими дітьми:

• Розширюйте коло знайомих своєї дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть дитину в гості до знайомих людей. • Не варто постійно турбуватися про дитину, прагнути оберігати її від небезпек, в основному придуманих вами, не намагайтеся самі зробити все за дитину, запобігти новим ускладненням, дайте їй певну міру волі і відкритих дій. • Постійно зміцнюйте в дитині впевненість у собі, у власних силах.

• Залучайте дитину до виконання різних доручень, зв’язаних із спілкуванням, створюйте ситуації, в яких сором’язливій дитині довелося б вступити в контакт з «чужим» дорослим. Наприклад: «Треба довідатися, про що ця цікава з чудовими картинками. Давайте запитаємо в бібліотекаря і попросимо дати її нам подивитися». Звичайно в такій ситуації «вимушеного спілкування дитина спочатку на стільки, що вітається тільки пошепки, відводячи очі, і не відриваючись від руки матері. Зате , ідучи, прощається голосно й чітко, іноді навіть посміхається. Кілька порад батькам замкнутих дітей:

• Розширюйте коло спілкування вашої дитини, знайомте її з новими людьми.

• Підкреслюйте переваги і користь спілкування, розповідайте дитині, що нового й цікавого ви довідалися, а також, яке задоволення ви одержали, спілкуючись з тією чи іншою людиною.

• Прагніть самі стати для дитини прикладом людини, що ефективно спілкується. Принципи спілкування з агресивними дітьми:

• Пам'ятайте, що заборона й підвищення голосу – найнеефективніші способи подолання агресивності. Тільки зрозумівши причини агресивності і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність дитини буде знижена.

• Дайте можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об’єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася.

• Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву. • Важливо, щоб дитина повсякчас почувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна й важлива для вас. Поради батькам конфліктних дітей • Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс. Звичайно, в усіх батьків бувають моменти, коли ніколи й неможливо контролювати дітей. І тоді найчастіше виникають «бурі».

• Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитину в її виникненні і захищаючи свою. Намагайтеся об’єктивно розібратися в причинах її виникнення.

• Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші способи виходу з конфліктної ситуації.

• Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх. Що ж включає в себе психологічна готовність до навчання в школі? Важливим є те, що майбутній школяр «починається» з позитивного ставлення до школи, бажання вчитися, прагнення до здобуття знань. Величезну роль у прояві такого ставлення відіграють правильне уявлення дітей про навчальну працю та шкільне життя. Вони допомагають збагнути дітям всю серйозність навчальної діяльності та відповідально ставитися до учнівських обов’язків. Батькам треба пам’ятати це, щоб роботу в цьому напрямку будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем: постійно переконувати, що навчання в школі – це серйозна праця, унаслідок чого дитина дізнаватиметься щось нове. Не варто залякувати труднощами, що можуть вплинути на навчання.

Треба пам’ятати про те, що в школі часто буває робота не цікавою, але важливою, яку потрібно виконувати, слід привчати дитину підкорятися слову «треба».

Варто формувати вміння доводити почату справу до кінця, переборювати труднощі, переживати задоволення від зробленого, не засмучуватися невдачею.

• Прагнення йти до школи живиться передусім пізнавальною спрямованістю дошкільника, яка розвивається на основі властивої дітям допитливості і на кінець дошкільного дитинства набирає форм пізнавальної активності. Тому батьки повинні сприяти формуванню допитливості, здатності розділяти відоме й невідоме, переживати почуття задоволення від набутих знань, радості й захоплення від виконання інтелектуальних завдань.

• Розумова готовність дітей до школи не зводиться тільки до оволодіння певною сумою знань про навколишнє. Важливий не тільки обсяг тих знань, які має дитина, скільки їх якість, ступінь усвідомленості, чіткість. Саме тому важливо не вчити дитину читати, а розвивати мовлення, здатність розрізняти звуки, не вчити писати, а створювати умови для розвитку моторики, і особливо рухів руки і пальців.

• Необхідно розвивати у дітей здібності слухати, розуміти зміст прочитаного, вміння переказувати, проводити зорове зіставлення. Розумова готовність визначається як умінням дошкільника розв’язувати прості задачі, робити звуковий аналіз слова або зв’язно розповідати про зображення на картинці, так і тим, якою мірою доступні операції аналізу, синтезу, порівняння, класифікації.

• Є діти, які не досягають такого рівня розумового розвитку, за якого вони можуть успішно включитися в навчальний процес, зазнають у першому класі значних труднощів, навіть в умовах незалежного індивідуально підходу до них. У таких випадках очевидна не готовність до навчання.

• Необхідно, щоб дитина вміла слухати дорослого і сприймати його вказівки, керуватися ними під час занять, усвідомлювати необхідність запитати, якщо завдання не зрозуміле, оцінювати свою роботу. До початку навчання у школі майбутні першокласники мають оволодіти такими поняттями: «більше», «менше», «однаково», «стільки само», «короткий і довгий», «старший і молодший»; уміти порівняти найпростіші предмети.

• Вольова готовність дітей до школи означає здатність керувати своєю поведінкою, довільно спрямовувати свою психічну діяльність. саме певним рівнем вольового розвитку маленького школяра обумовлюється його здатність зосереджуватися на виконанні шкільних завдань, скеровувати увагу на уроці, довільно запам’ятовувати й відтворювати матеріал. Формуванню у першокласників відповідальності за учнівські справи, сумлінного ставлення до своїх учнівських обов’язків сприяють розвинені батьками в період дошкільного дитинства мотиви елементарної обов’язковості правил поведінки та вимог дорослих. Тому важливим завданням у період підготовки дитини до школи має стати виховання у майбутніх школярів почуття відповідальності, самостійності, організованості, готовності трудитися; формування правильних моральних уявлень, готовності поділитися, поступитися, прийти на допомогу. Обізнаність із моральними нормами, які визначають людські взаємини, здатність дотримуватись правил поведінки в колективі – надійний компас для новачка в новому середовищі.

• Одне з першочергових завдань сім’ї, у забезпеченні загальної готовності дитини до школи полягає у тому, щоб сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці. Туди входить піклування батьків про нормальне харчування малюка, загартування організму, медичне обстеження.

• Успішність навчання в школі багато в чому залежить від функціонального розвитку і стану здоров’я дитини. Дитячий організм сприйнятливий до негативних зовнішніх впливів через морфологічну та функціональну незавершеність усіх систем і органів.

•Навантажень зазнає несформований опорно-руховий апарат, коли доводиться протягом тривалого часу утримувати статичну позу. Тому треба слідкувати, щоб у дитини не відбулося викривлення хребта. Слабко розвинені також дрібні м’язи кисті, тому в дітей часто втомлюється рука. Ступенем розвитку вищої нервової діяльності зумовлені незначна кількість уваги, недостатність внутрішнього гальмування, швидке зростання збудження, що зовні виявляється у зайвій рухливості та чисельних відволікань від діяльності, коли вона вимагає зосередження. Усе це необхідно враховувати дорослим, будуючи свою взаємодію з дитиною.

• Психологи підкреслюють, що підготовка до школи повинна полягати не тільки і не стільки в навчанні дитини спеціальних знань і вмінь, скільки в загальному розвитку її розумових здібностей і пізнавальних інтересів, у формування вміння спостерігати й узагальнювати явища і на основі цього робити певні висновки. Батьківські радощі та тривоги Коли дитина з вами розмовляє, слухайте її уважно, співчутливо. Не випробовуйте чесність дитини, якщо не хочете, щоб вам брехали. Дозвольте дитині мати особисте життя. Поважайте вашу дитину, як ви поважаєте інших людей. Не захищайте дитину від життєвих обставин та наслідків її поведінки, бо діти навчаються тільки на власному досвіді. Не скупіться на ласку: поцілунки, обійми, лагідне слово. Це потрібно і вам, і дитині. Не займайтеся вихованням, коли ви втомлені, погано почуваєте. Спочатку відпочиньте.

Як оцінити батьками шкільні успіхи своїх дітей

Правило 1: заспокойтеся. Сконцентруйте свою увагу на диханні: один, два,... десять... Відчуйте спокій, рівновагу. Згадайте про свої колишні "успіхи"."Постійте в черевиках" своєї рідненької дитини. А тепер можна починати розмову, а може... допомогти розібратися у складній теоремі, а може... Пам'ятайте, що спілкування в люті, роздратуванні - все одно що включити в автомобілі "газ" і натиснути на гальма.

Правило 2: не поспішайте. Старий, вічний педагогічний гріх. Ми очікуємо від дитини все і зараз. Ми вимагаємо негайних успіхів, іноді не отримуємо їх, але при цьому не уявляємо, ж нашкодили. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її - вона вчиться, але стає зубрилкою й не навидить учіння, школу, а може й ...вас.

Правило 3 : безумовна любов. Ви любите свою дитину, незважаючи на її успіхи в школі. Вона відчуває вашу любов, і це допомагає Ш бути впевненою в собі, подолати невдачі. А як же ставитися до невдач?..вони вас засмучують...та й годі.

Правило 4 :не бийте лежаяого. Двійка, а для когось і четвірка - достатнє покарання, тому недоцільно двічі карати за одні й ті ж помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.

Правило 5 : щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибрати один - той, якого ви хочете позбавитися найбільше, і говоріть тільки про нього.

Правило 6 : вибирайте найголовніше, порадьтеся із дитиною, почніть з ліквідації шкільних труднощів, найзначущіх для неї самої. Але якщо вас обох турбує, наприклад, швидкість читання, не вимагайте одночасно й виразності, і переказу.

Правило 7 - головне: хваліть - виконавця, критикуйте - виконання. Дитина схильна будь-яку оцінку сприймати глобально, вважати , що оцінюють всю її особистість. Вам під силу допомогти відокремити оцінку особистості від оцінки її роботи.

Правило 8 - найважче: оцінка має порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її вчорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та неуспіхами сусідського Івана

Правило 9 : не скупіться на похвалу, будуючи стосунки із своєю дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Нема такого двієчника, якого нема за що похвалити.

Правило 10: визначне в морі помилок острівок успіху, на якому зможе втриматися, вкорінюватися дитяча віра в себе і в успіх навчальних зусиль. Оцінювати дитячу працю слід досить індивідуально, тактовно. Саме за такої оцінки в дитини нема ні ілюзії повного успіху, ні відчуття повної невдачі.

Правило 11: ставте перед дитиною конкретну та реальну мету, і вона спробує її досягти. Не спокушайте дитину метою, якої неможливо досягти.

Правило 12: не рвіть останню нитку. Досить часто дорослі вимагають: щоб зайнятися улюбленою справою ( хобі), дитина повинна виправити свою успішність у навчанні. В ряді випадків така заборона має стимульний характер і справді спонукає дитину до навчання. Так буває тоді, коли справи з навчанням ще не зовсім запущені й до нього ще є інтерес. Якщо ж його вже нема, а в дитини є хобі, галузь живого інтересу, то її треба не забороняти, а всіляко підтримувати, бо це та ниточка, за яку можна витягнути дитину до активного життя в навчанні. Щоб усі правила виявилися ефективними, необхідно їх об'єднати: дитина має бути не обєктом, а співучасником своєї оцінки. її слід навчати самостійно оцінювати свої досягнення. Вміння себе оцінювати -необхідний компонент уміння вчитися, головного засобу подолання труднощів у навчанні.

ПОРАДИ БАТЬКАМ НА ЛІТО.

- Виходити на прогулянку до 10.00 і після 17.00 - Під час жари намагатись менше знаходитись на вулиці. - На пляжі маленьким дітям бути не обов’язково, сонцезахисним кремом користуватись небажано. Це хімічні сполуки ,і як прореагує шкіра малюка на їх компоненти –невідомо. Так що краще утриматись від цього примінення і не зловживати сонячними ваннами. - Обмежте поїздки навіть на ближні відстані ,особливо, якщо в машині нема кондиціонера. - Дітей ,особливо до трьох років ,в жарку пору вивозити не рекомендується. - Не пийте зафарбовану солодку воду. Барвники і стабілізатори здоров’я вашій дитині не додадуть, а алергію викликати можуть. - Для маленьких дітей беріть з собою ромашковий чай, компот з сухофруктів або кип’ячену воду. - Старшим дітям можна пити мінеральну воду, протипоказана мінеральна вода дітям грудного віку і вагітним. - Намагайтесь не вживати сильногазовані напої. - Дітям рекомендується загорати в тіні. - Носити малюкам треба вільний бавовняний або льняний одяг світлих тонів. - Дітям обов’язково треба носити головні убори. - Вміти надавати першу допомогу при теплових і сонячних ударах. ЛІКУЄМОСЬ МОРЕМ Літо-це не тільки час, коли можна забути про теплий одяг, але і час покращити своє здоров’я. Причому самим органічним способом. А для малюків це дуже необхідно, бо попереду-цілий рік. Дуже корисно поїхати на море, щоб познайомитись з секретами телассотерапії. А в поняття телассотерапії входить все ,що пов’язане з морем :сонячні, повітряні, пісочні ванни, прогулянки на березі моря, сон біля моря, морські купання. Останні грають особливу роль в загартуванні і укріпленні організму малят. Але слід пам’ятати, що якщо ви живете далеко від моря, різка зміна клімату ,активне сонце, жара можуть причинити більше шкоди, ніж користі. Встановлено, що період адаптації становить 2-3 тижні. Це достатньо хворобливий процес для дитини. Повертаєтесь додому-дитячому організму знову треба перебудовуватись. Педіатри категорично проти того, щоб подібним іспитам підлягали діти до року. Але і тим ,в кого малюкам менше трьох років, слід бути обережними. Перебування на пляжі треба обмежити вранці до 11.00, а повернутись на берег можна лише після 16-17.00. Якщо в тіні, під парасолькою утримати малюка не можна, одягніть на нього панамку і легку футболку. В ній його можна і купати, так як сонячні промені проходять через товщу води і можуть обпалити ніжну шкіру. Мокру футболку після купання треба змінити. Не дозволяйте малюку довго гратись на морському піску, навіть, якщо вода в морі тепла. В ЯКІ ІГРИ ГРАТИСЬ НА ПЛЯЖІ ? Відпочиваючи з допитливим малюком біля води, про лежачий стан можна тільки мріяти. Але хіба це головне? Зате який простір для ігор і творчості дає морський або річний пляж! Найулюбленіша забава для малят - малювання по мокрому піску. Запропонуйте дитині щось намалювати, а ще краще-зробіть це з нею разом. Цікаві візерунки на піску виходять з камінчиків і мушлів. Зобразьте який-небудь простий силует або сюжет і запропонуйте дитині викласти його по контуру камінцями. Можна взяти з собою на пляж олівці або фломастери. З їх допомогою великі плоскі камінці легко перетворювати в цікавих звірят або улюблених казкових героїв. На піску можна не лише малювати, але і писати. Дивись, до кінця відпустки малюк гарно навчиться читати і писати не лише слова, а й речення, розв’язувати прості приклади. Але найбільшу користь для здоров’я малят принесуть рухливі ігри на пляжі. Це такі ігри як „Море і суша”(на слово „море” дитині треба забігти у воду, на слово „суша” - вибігти в намальоване на піску коло),”Щуки і жабенята” (щука ловить жабенят) тощо. Ще дуже цікаво і весело просто побризгатись водою або погратись водяними пістолетам чи іншими іграшками. Коли обливатись набридне, можна просто позмагатись в міткості: влучити камінчиком в стаканчик, в воду, в коло і т.д. У відпустку з дитиною! (Консультація для батьків) Раніше педіатри категорично не радили брати дітей із собою у відпустку до досягнення ними віку трьох років. Сучасні лікарі не забороняють відпочивати разом із немовлям, починаючи з тримісячного віку, але радять обирати місця в межах нашої держави (схожість кліматичних умов, відсутність температурних змін, звичні продукти харчування). Звичайно, збираючись у відпустку з немовлям, варто порадитись з дільничим лікарем та ретельно виважити всі „за” і „проти”. Пропоную ознайомитись із загальними рекомендаціями та дізнатися про найпоширеніші застереження. Отже, якщо вашій дитині від трьох місяців до трьох років, можете відпочивати разом у межах нашої держави на березі моря, у Карпатах або ж в іншому обраному вами місці. А щоб цей відпочинок був цікавим і безпечним, візьміть до уваги поради: - Підготуйте в дорогу їжу, яка не швидко псується (для перекушування можете взяти печиво, помиті фрукти, різні горішки, курагу тощо) та іграшки для дітей на час перебування у транспортному засобі. Якщо їдете власним авто, розрахуйте час так, щоб робити в дорозі короткочасні зупинки. - Малюки адаптуються до нових умов приблизно через тиждень, тому якщо вже відпочивати, то не менше 21 дня! - У цьому віці дітки досить добре сприймають подорожі у потягах та автівках, тому додаткових проблем у дорозі не виникатиме. Та якщо вашу крихітку захитує під час перевезень, порадьтесь заздалегідь із лікарем з приводу використання гомеопатичних або інших препаратів (вам підкажуть асортимент та дозування, враховуючи вік, вагу та іншв особливості малюка). - Важливим є дотримання звичного режиму, щоб внутрішній біологічний годинник малечі легко пристосувався до нових умов. - Слід обирати такий період року, коли погодні умови найбільш сприятливі для вас – важка літня спека може завадити приємному відпочинку. Отже, плануйте відпустку на кінець серпня, початок вересня. - Заздалегідь порахуйте час між щепленнями – поверніться з відпустки мінімум за тиждень до чергового щеплення, адже організм дитини має знову адаптуватися до змін. - Не годуйте малюка „новими” продуктами, щоб запобігти отруєнням та проявам алергічних реакцій. Якщо малюк перебуває на грудному вигодовуванні, ця порада стосується насамперед матусі – намагайтесь дотримуватися сталого „домашнього” раціону і не експериментуйте з екзотичними плодами та стравами. - Краще взяти із собою візочок, він стане вам у пригоді під час приємних прогулянок. - Візьміть максимально можливу кількість речей для дитини та обов’язково один комплект теплого одягу – про всякий випадок. Одягу має вистачити, щоб не прати щодня. - І найголовніше – їхати на курорт краще до санаторіїв, пансіонатів, готелів або баз відпочинку, де передбачено умови для маленьких відвідувачів та цілодобово чергує медичний персонал. Нагадую наразі, що найбільша кількість таких дитячих спеціалізованих закладів є в Євпаторії. - Якщо маленькому мандрівнику вже виповнилося три роки, можете сміливо подорожувати до сусідніх та європейських держав (бажано також подібних за кліматичними умовами до нашої). На відміну від немовлят, такі дітки легко переносять подорожі літаком та швидше адаптуються до інших умов. Поради щодо звичного режиму та екзотичних продуктів харчування залишаються актуальними тільки не перенавантажуйте діточок екскурсіями – передусім це сімейний відпочинок і бажання та зацікавленість малюка мають стати для вас пріоритетними. Дотримуйтесь загальних порад лікарів щодо режиму дня: - не виходьте на сонце між 11.00 та 16.00; - організуйте обідній сон малюка; - слідкуйте за часом купання, якщо відпочиваєте біля води; - використовуйте сонцезахисний крем; - завжди одягайте дитині панамку або інший головний убор; - щоб захистити плечі, одягайте на крихітку футболку; - не купуйте фруктів, випічки та інші домашні страви з рук. Іграшки у подорож обирайте разом із дитиною – долучайте до самостійного прийняття рішень. Якщо малеча в обідню перерву не відпочиває, візьміть із собою набори для малювання, книжки та невеличкі пазли або танграм, щоб малюк не нудьгував. Залежно від віку дитини оберіть плавзасіб – круг, нарукавники, жилет чи щось інше. Завжди контролюйте дитину під час перебування у воді. Плануючи „зелений туризм” або відпочинок у селі у родичів, крім переліченого, подбайте про наявність у вашій аптечці ліків першої необхідності. Не завадить також засіб від комарів та сонячних опіків. І ще – готуючись до подорожі, об’єктивно оцінюйте поради сторонніх осіб. Зазвичай лише дільничий лікар володіє чіткою інформацією щодо стану здоров’я саме вашої дитини. З педіатром можна порадитись, яку місцевість краще обрати для відпочинку та перебування на якому курорті зміцнить здоров’я вашої крихітки. Пам’ятайте, що найбільш зухвалі вороги відпочинку – бездіяльність і нудьга, тому сплануйте відпустку заздалегідь так, щоб спільна подорож подарувала тільки приємні спогади всім мандрівникам.

ПРАВИЛА КОРИСТУВАННЯ МОБІЛЬНИМ ЗВ’ЯЗКОМ

Знання і виконання Правил мобільного етикету – це ознака вихованості та високої культури спілкування абонента. Адміністрація школи, учнівське самоврядування та батьківський комітет радить усім абонентам мобільного зв’язку дотримуватися розробленого нами мобільного етикету, який допоможе гармонійно поєднувати особисту свободу абонента та повагу до інтересів оточуючих:

• Ми вимикаємо телефон або переводимо телефон під час занять у режим «без звуку», тому що ми виховані, поважаємо себе, друзів та вчителів. А використання послуг «Голосова пошта» або «Хто дзвонив» не дозволить пропустити жодного дзвінка від друзів та батьків.
• Ми знаємо, що під час проведення уроків суворо забороняється використання мобільних телефонів.
• Ми знаємо, якщо ж ця заборона буде порушена, то вчитель має право вилучити телефон і повернути його батькам учня.
• Ми знаємо, якщо нам необхідно зв’язатись з кимсь по телефону, то ми можемо зробити це на перерві.
• Ми знаємо, що знаходячись в школі, потрібно брати з собою мобільний телефон, навіть коли ненадовго залишаємо своє робоче місце.
• Ми знаємо, що у випадку крадіжки телефону, пошук його не входить у компетенцію дирекції школи чи вчителів, відповідальності за збереження їх вони не несуть.
• Ми знаємо, що якщо учні і користуються телефоном, то виключно як засобом зв’язку, а для цього достатньо телефонів найпростіших моделей.
• Ми знаємо, що в школі суворо забороняється фотографувати або знімати на відео, бо наявність камери є певним стимулом до створення штучних сцен образ і приниження в учнівському середовищі, що негативно впливає на навчально-виховний процес.
• Ми запитуємо дозволу, перш ніж когось сфотографувати або зняти відео на свій мобільний, тому що поважаємо приватне життя інших людей.
• Ми поважаємо право людини на особисте життя – не читаємо текстові повідомлення й не переглядаємо список дзвінків у чужому телефоні без дозволу.
• Ми вимикаємо мобільний телефон там, де є застереження «Будь ласка, вимкніть Ваш мобільний телефон» – наприклад, у літаках чи у медичних закладах.
• Ми не користуємось мобільним телефоном у тих лікарнях, де є апарат життєзабезпечення, адже йдеться про життя людей. Радіохвилі, які випромінює мобільний телефон, можуть завадити роботі медичної апаратури.
• Ми пам’ятаємо, що треба переводити свій мобільний телефон у режим «без звуку» або користуватися послугою «Голосова пошта» у театрах, музеях, на виставках, у кінотеатрах.
• Наш мобільний телефон не порушить дійство несподіваним гучним сигналом (рингтоном) і ми зможемо спокійно насолоджуватись враженнями.
• Ми обираємо такі рінгтони, які будуть приємні нам і не турбуватимуть оточуючих.
• Ми встановлюємо мінімальну гучність сигналу мобільного телефону, коли відпочиваємо разом з іншими людьми. Ми переводимо мобільний телефон у режим «Без звуку» перебуваючи в бібліотеці, а при необхідності відповісти на дзвінок розмовляємо не голосно і лише по суті справи.
• Якщо під час вистави або в бібліотеці нам терміново необхідно написати текстове повідомлення, вимикаємо сигнали клавіатури.
• У громадських місцях, а саме: магазинах, транспорті, ліфті тощо намагаємосься розмовляти з мобільного телефону максимально тихо та коротко, щоб не заважати оточуючим своїми розмовами.
• Ми уникаємо встановлення таких рингтонів на свій мобільний телефон, які можуть образити чи збентежити оточуючих (нецензурні вислови, грубі вирази та неприємні звуки).
• Ми знаємо, що некоректно використовувати чужі мобільні телефони в своїх цілях та повідомляти їх мобільні номери третім особам без дозволу.
• Ми здійснюємо тестування власного телефону на рівень гучності, рингтонів вдома, а не в громадських місцях. Більшість сучасних моделей телефонів можуть фіксувати номера, з яких був зроблений виклик, і повідомляти своїх власників про пропущені дзвінки.
• Якщо Вам не відповіли негайно, не треба повторювати виклик – наберіться терпіння й чекайте, коли Ваш абонент зможе передзвонити Вам.
• Небажано дзвонити людині по робочих питаннях на мобільний телефон у його вільний час, а саме до початку й після завершення офіційного робочого дня, а також на вихідні й свята.
• На особисті дзвінки також існують обмеження з 9.00 ранку до 21.00 вечора. Якщо все ж необхідно порушити ці правила й подзвонити, краще вибачитися та запитати про можливість говорити з Вами, а розмовляти недовго й по суті.
• Ми розповідаємо про правила мобільного етикету своїм друзям.

5 простих причин, які заважають дитині полюбити школу

Коли гугл під рукою, зовсім не обов’язково знати напам’ять глибину Маріанської западини і формулу потужності струму. І якщо вчитель тільки те і робить, що змушує зубрити такі факти, дітям на уроці стає нестерпно нудно. Втім, недоліки шкільної програми – не головна причина, через яку дитина може зненавидіти навчання.

1. У дитини з ранніх років немає мотивації вчитися хоч чогось

Якщо з першого класу водити дитину до репетиторів і змушувати її сидіти над уроками до ночі, вона навряд чи зрозуміє, навіщо це потрібно. І навряд чи буде слухати батьків, які стверджують: по-іншому ніяк не вступити до престижного вузу, не отримати гарну освіту, не стати успішним. Кафе-морозиво після школи – це мотивація, а престижна посада через 20 років – ні. Першокласник взагалі не бачить зв’язку між сьогоднішнім днем ​​і зовсім далеким (як йому здається) майбутнім. Він і пам’ятає всього кілька років зі свого життя.

Діти живуть тут і зараз, у своєму власному світі, де іграшкова машина набагато важливіша за справжню.

Ще одна шкідлива звичка батьків – розповідати дитині про «недостойні» професії. Мовляв, не будеш добре вчитися, підеш двірником працювати. Або офіціантом. Такі аргументи лише покажуть, що ви не поважаєте чужу працю (вкрай важливу, між іншим) і живете під владою стереотипів. Та й викликати в школяра міфічний страх замість мотивації – не найкраща ідея.

2. Сучасному школяреві важко зосередитися

Дитині, яка росте в епоху інтернету, складно сконцентруватися на чомусь одному. Наприклад, на монотонному голосі вчителя. Діти люблять барвисті сюжетні ігри на планшеті і чудово сприймають агресивний монтаж – їхня свідомість стала кліповою. Їм простіше подивитися годинний динамічний YouTube-ролик, ніж всидіти на нудному 45-хвилинному уроці від початку і до кінця. Хоча, якщо вчитель використовує на уроці відео, музику і активно залучає до процесу самих учнів, це може все змінити.

І все-таки корисно з дитинства вчити дитину концентрувати увагу і шукати альтернативи, якщо недоступно те, чого хочеться. Для цього підійдуть, наприклад, настільні ігри, які вимагають терпіння, посидючості і спостережливості (наприклад, «Монополія» або звичайні шашки). А ще обов’язково порадьте книги з захоплювальним сюжетом. Спокійно посидіти з книгою – взагалі хороший щоденний ритуал і для дитини, і для всієї родини.

3. Дитина не ладнає з однокласниками і вчителями

У лютому минулого року BBC News опублікували сумну статистику: дві третини дітей знаходяться в постійному стресі. У дослідженні брали участь 700 дітей 10-11 років. Найчастіше діти переживають через дві причини: стосунки в сім’ї та невдачі в школі. Причому невдачі стосуються не тільки оцінок – це може бути сварка з однокласниками або вчителем. Дитина куди гостріше сприймає нездорову атмосферу в колективі, ніж дорослі. Як можна отримувати задоволення на уроках, якщо над тобою сміються або, ще гірше, цькують?

А можливо, у дитини просто немає хорошого друга в класі або вона терпіти не може свого вчителя, або боїться бути з навколишніми самою собою. Батькам обов’язково варто розмовляти про все це з дитиною і не ігнорувати її пригнічений настрій. Часто батьківської участі, чуйності і турботи вистачає, щоб школяр навчився самостійно справлятися зі стресом. А якщо це не допомагає – варто звернутися до психолога або змінити школу.

4. Погані оцінки псують дитині настрій

У багатьох країнах, у тому числі і у нас, запускають альтернативні школи , де дітей не поділяють за принципом «двієчник-відмінник». Не дивно: бальна система в українських школах здатна травмувати дитину, змусити її підлаштовуватися під чиїсь вимоги на всі 11 років. А коли ще й батьки висловлюють своє невдоволення через оцінки, дитині гірше подвійно.

Але таке ставлення до позначок не зовсім виправдано. Психолог Бенджамін Харді, наприклад, вважає, що трієчники домагаються значно більших висот у дорослому житті, ніж зразкові відмінники. Просто на них не тисне страх отримати двійку за альтернативне рішення задачі. А значить, можна експериментувати, творити, сміливо шукати нестандартні підходи.

Загалом, дивіться не на позначку в щоденнику вашої дитини, а на глибину її знань. Системні знання засновані на інтересі до предмета, а не на бажанні отримати чергову п’ятірку. А вчитель не завжди може гідно оцінити, наскільки важливий і цікавий його предмет для кожного учня, особливо, коли в класі більше двадцяти чоловік. Хоча б ви не розчаровуйте власних дітей.

5. Дитині не вистачає повноцінного сну і відпочинку

Навряд чи в понеділок, після активних вихідних і чотиригодинного сну, ви дуже хочете їхати на роботу (а якщо так – ви щаслива людина!). Дорослим здається, що дитина легко справляється з недосипом і навантаженнями, адже у дітей енергії, хоч греблю гати. Насправді, школярі втомлюються не менше за своїх батьків, тому і відпочивати повинні повноцінно. Втома, яка поступово накопичується у дитини, може викликати поганий настрій, тривогу і навіть невроз.

Нехай дитина не плутає відпочинок з сидінням за комп’ютером або в телефоні. Порадьте їй дотримуватися режиму сну навіть у вихідні дні – лягати до 12 години ночі, навіть, якщо завтра контрольна або іспит. Кожен день їй варто гуляти на свіжому повітрі, правильно харчуватися і отримувати якомога більше нових і різних вражень. Сходіть разом в аквапарк або цирк – це додасть дитині сил для того, щоб якісно засвоювати новий матеріал.

Поради батькам на зимові канікули

Зимові канікули завжди асоціюються в дітей не лише з відпочинком, а й з новорічними святами, веселощами, подарунками. У цей період багато школярів їздять на екскурсії, подорожують з батьками чи відправляються до бабусі з дідусем. Це все дуже подобається дітлахам. Але батькам, що піклуються про своїх дітей, не слід забувати про дотримання режимних моментів під час канікул. Режим має бути у всьому: в харчуванні, нічному сні, часу для відпочинку та додаткових занять в секціях та гуртках тощо. Відсутність режиму може призвести до перевтоми дитини, і, як наслідок, дитина вийде після канікул виснаженою та байдужою до навчання. Не варто чекати ознак перевтоми, а треба правильно спланувати навчання й дозвілля школяра, виробити режим. Тоді ваша дитина з легкістю подолає всі навантаження найважчого періоду в навчальному році. Ознайомтесь, будь ласка, з наступними рекомендаціями. 1. Обираючи додаткові заняття, зупиніться на репетиторстві з однієї дисципліни та одній спортивній секції. Цього буде достатньо, адже навчити дитину всього й одразу неможливо. Крім того, дослухайтеся до бажань школяра: якщо гурток не викликає захоплення, нічого з того не вийде. Тому одразу обирайте те, що його зацікавить. 2. Разом із дитиною одразу після зимових канікул складіть розклад на нове півріччя, візьміть з неї обіцянку дотримуватися його. Обов’язково передбачте в графіку час на відпочинок і прогулянки на свіжому повітрі, а також дозвілля, коли школяр зможе зайнятися тим, чим захоче. 3. Плануйте тиждень так, щоб субота і неділя були насправді днями відпочинку. Тому не переобтяжуйте дні, вільні від занять, корисним дозвіллям , наприклад, походами у театри, на виставки, екскурсії тощо. Адже футбол і хлопчачі забави у дворі, а також дівчачі посиденьки – не менш важливі для повноцінного розвитку вашої дитини. Спілкування з друзями – значущий елемент соціальної адаптації школяра. Тому не варто постійно акцентувати увагу на тому, що це марно витрачений час, адже дитина почуватиметься винною, бо була з друзями. Просто всього має бути в міру. 4. Чітко дотримуйтеся розкладу засинання й прокидання. Перші дня після канікул дитині буде важко вставати зранку, а ввечері вам не просто буде вмовити її піти спати раніше. Але за кілька тижнів організм звикне до графіка, тож ранкові пробудження не будуть такими болісними для дитини. Аби школяр не перевтомлювався, лікарі рекомендують десятигодинний сон. 5. Заняття за шкільною програмою – це найважливіше. Саме на них варто «кидати основні сили». А додаткові нехай лишаються на ваш розсуд. Можливо, варто на деякий час відмовитися від репетитора, а повернутися до нього навесні. 6.Серйозно підійдіть до раціону школяра. В антистресовому меню повинно бути багато фруктів і овочів – не менш як 300 грамів на день. Як альтернативу запропонуйте свіжі соки. Не забувайте про м’ясо і рибу, які забезпечать дитину білками, стимулюватимуть роботу мозку. Альтернативою рибі можуть бути морепродукти. Також не нехтуйте молочними продуктами та цільнозерновими кашами. А ось здобну випічку варто обмежувати, аби не перевантажувати печінку. Для дітей, які занадто швидко збуджуються й погано засинають, рекомендується вживати заспокійливі чаї, які містять ромашку, м’яту, мелісу. Дотримання цих рекомендацій сприятиме профілактиці перевтоми дитини. Тож, вона повернеться з канікул бадьорою, активною та матиме сили на здобуття нових знань. Гарних вам свят!

Гіперактивна дитина. Добре чи погано?

Ви чули про таке захворювання, як синдром гіперактивності?
Так, цей синдром - таке ж захворювання, як вада серця або ниркова недостатність. І як ми не будемо сварити дитину за те, що вона страждає на якусь хворобу, так і у випадку із синдромом гіперактивності розуміємо, що малюк потребує особливої уваги та допомоги.
Але як же важко сприймати спокійно та любити дитину, яка через свою надмірну неуважність і рухливість погано вчиться, неспроможний дотримуватися встановлених правил поведінки та зовсім не звертає уваги на ваші зауваження!
Але тільки любов і турботливе виховання батьків, розуміння оточення можуть допомогти дитині впоратись із її проблемою.
Отже, перед нами - не мале чудовисько, на яке не знайдеш ради. Ця дитина страждає на синдром гіперактивності.
У чому виявляється таке захворювання?
Малюк не просто час від часу відволікається - це можна сказати про всіх. Гіперактивна дитина зовсім не спроможна зосередитись на чомусь одному. Її увага ні на чому не затримується. Вона дивиться у книжку, але не розуміє прочитаного. Про її думки можна сказати, що вони обганяють одна одну, і на жодній вона не зупиниться, щоб над нею замислитись. У такої дитини - не передбачувана поведінка. Вона то на вулицю вискочить, то когось хапає, то лізе на дерево... вона постійно у синцях та подряпинах. Її дії випереджають думки про наслідки, і тому часто є небезпечними.
Гіперактивна дитина - постійно збуджена. Вона просто не може сидіти спокійно. Навіть якщо буде дуже старатися, у неї все одно щось рухатиметься - ноги, ступні, руки або язик і губи.
Як же можуть допомогти батьки і педагоги?
Спробуйте якомога більше вивчити цю хворобу. Знаючи, які особливості поведінки пов’язані саме із синдромом гіперактивності, вам легше буде уникати несправедливих звинувачень. А ще, розуміючи, чим викликані проблеми навчання і виховання, ви зможете добирати ефективні способи їх подолання.
Наприклад, дитині потрібно постійно рухатись - дайте їй таке завдання, ну хоча б перемотувати клубочок із різнокольорових ниток, або розв’язувати вузлики на мотузці - це на деякий час заспокоїть її, вона не буде відволікати інших.
Малюку легше буде навчитися контролювати свої вчинки, якщо встановити для нього суворий режим із чітким розпорядком дня. І ефективним буде введення сімейних правил - що дозволено, а що ні.
Також дуже важливо прийняти дитину об’єктивно, розуміючи її стан, і допомогти їй самій змінити уявлення про себе. Знаєте, ці діти, як правило, впевнені, що вони “бридкі, дурні й погані”. Вони ж багато чого погано почули про себе від ровесників, учителів, а деколи й від батьків.
Отже, хоча покарань ніхто не відміняє, непогано було б знаходити нагоду похвалити свою дитину. Адже щоб зробити щось правильно і добре, гіперактивній дитині потрібно набагато більше зусиль, ніж решті.
За можливістю відвідайте невролога або нервопатолога.

Рекомендації батькам:

§ У своїх взаєминах з дітьми підтримуйте позитивну установку. Хваліть її щоразу, коли вона на це заслужила, помічайте успіхи. Це допомагає закріпити впевненість дитини у своїх силах. § Розмовляйте з дитиною стримано, спокійно, м’яко, але впевнено. Намагайтеся дитині пояснити зрозумілою для них мовою, чому це повинно бути саме так, чому це має бути зроблено саме так, чому це не можна робити… § При капризуванні та маніпуляціях з боку дитини останнє слово зажди має залишатися за вами, але не з позиції сили, а з позиції роз’яснення. Пред’являйте до дитини адекватні, зрозумілі але чіткі вимоги, і те, що не можна сьогодні, не можна і завтра, а не відповідно від вашого настрою. § Давайте дітям тільки одне завдання на певний відрізок часу, щоб вона його зрозуміла і мала час і змогу його завершити. § Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію. § Заохочуйте дитину до всіх видів діяльності, що потребують концентрації уваги (наприклад, робот з кубиками, пазлами, розфарбовування, читання тощо). § Обмежуйте перегляд мультиплікаційних фільмів та фільмів з сильним емоційним навантаженням (біг, метушня, стрілянина, агресія та насильство одного героя над іншим, бійки, кров…). § Перед сном уникайте галасливих ігор, шуму, перегляду телевізора. Ігри і заняття мають бути спокійними, приємними, доброзичливими. § Підтримуйте вдома чіткий режим дня: час прийому їжі, ігри, прогулянки, сон щодня має відповідати цьому режиму. § Уникайте скупчення людей. Перебування у великих магазинах, на ринках, ресторанах, родинних свят з великою кількістю людей дитина такого типу переживає дуже складно і у неї можуть проявлятися різні неадекватні реакції. § Під час ігор обмежуйте дитину лише одним партнером. Уникайте неспокійних, галасливих друзів.

АГРЕСИВНІ ДІТИ!

Агресивна поведінка — одне з найпоширеніших порушень серед дітей дошкільного віку, оскільки це найшвидший і найефективніший епос досягнення мети.

Правила взаємодії з агресивними дітьми

1. Бути уважним до потреб дитини.

2. Демонструвати модель неагресивної поведінки.

3. Бути послідовним у покараннях дитини, карати за конкретні вчинки.

4. Покарання не повинні принижувати дитини.

5. Навчати прийнятним способам виразу гніву.

6. Надавати дитині можливість проявляти гнів безпосередньо після фруструючої події.

7. Навчати розпізнавати власний емоційний стан і стан людей.

8. Розвивати здібність до емпатії.

9. Розширювати поведінковий репертуар дитини.

10. Відпрацьовувати навички реагування в конфліктних ситуаціях.

11. Учити брати відповідальність на себе.

Правила взаємодії з тривожними дітьми

2. Припинивши сварку, не звинувачуйте іншу дитину в її виникненні, захищаючи свою. Прагніть об'єктивно розібратися в причинах, що її спровокували.

3. Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, ви­значте неправильні дії своєї дитини, які спричинили його. Спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації. Не обговорюйте в присутності дитини проблеми її поведінки. Вона може затвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і продовжу­ватиме провокувати їх.

4. Не завжди слід втручатися у сварки дітей, потрібно надати їм можливість самим порозумітися і навчитися спілкуватися. Проте, якщо під час гри одне з них завжди перемагає, а інше виступає «жертвою», слід перервати таку гру, щоб запобігти формуванню боязкості у переможеного.